ТЕСТ «ЯКІ ВИ БАТЬКИ?»

  

·  Чи вважаєте ВИ, що у Вашій сім'ї є взаєморозуміння з дітьми?

·  Чи ведуть Ваші діти з Вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?

·  Чи цікавляться діти Вашою роботою?

· Чи знаєте Ви друзів своїх дітей?

· Чи бувають друзі Вашої дитини у Вас вдома?

· Чи беруть Ваші діти разом із Вами участь у господарських справах?

· Чи є у Вас із дітьми спільні справи, захоплення?

· ЧИ беруть діти участь у підготовці до сімейних свят?

· Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят Ви були разом із ними?

· Чи відвідуєте Ви разом із дітьми театри, виставки, концерти?

· Чи обговорюєте Ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?

· Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогулянках?

· Чи віддаєте Ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?

Ключ до тесту.

Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу - за відповідь «іноді», негативна відповідь оцінюється О балів.

Підрахуйте бали. Якщо у Вас більше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у Вас все гаразд.

Якщо Ви набрали від 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у Вас задовільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити.

У випадку, коли результат становить менше 10 балів, можна стверджувати, що контакт із дітьми У Вас неналагоджений.

9 книжок, які заохотять вашу дитину читати

Чи можна знайти кращий час для читання хороших книг, як не впродовж навчального року? Чи бувають цікавіші видання, ніж ті, що не входять до шкільної програми?

Адже насправді далеко не все, пропоноване у шкільних підручниках, варте детального вивчення. Як і багато з того, що до них не ввійшло, слід випускати з уваги.

Особливо, якщо йдеться про українську шкільну програму, що найпевніше виконує функцію знеохочення дітей до читання.

А найкращий час для подарунків дітлахам – День Святого Миколая.

INSIDER пропонує добірку книг, які здатні змінити уявлення про нудне читання, і полегшити життя батькам, які ламають голову в пошуках цікавого і корисного подарунка.


                          "Карти", Олександр й Даніель Мізелінських 
                                     (Видавництво Старого Лева, 2014)

Чудовий географічний атлас, що охоплює 42 країни світу, насамперед привертає увагу деталізацією характерних символів певних країн: пам’яток природи, національних страв, відомих постатей тощо.

Критики давно назвали це видання книгою віртуальних мандрів. Власне, ідея такого атласу – геть не нова, й на поличках книгарень є чимало подібних книг, проте саме "Карти" Мізелінських після виходу 2012 року в Польщі стали хітом продажу й у багатьох інших країнах, де були перевидані.

І цілком справедливо, адже вони вирізняються своїм шалено привабливим і продуманим художнім втіленням. Тому маємо книгу, яку можна годинами переглядати не тільки з дитиною, а й самому. Її можна розгортати щоразу, натрапляючи в інших книжках на згадку про певні країни світу. Тому такий атлас – це ще й естетично довершена нагода привчати маленького читача до користування словниками й енциклопедіями.

Рекомендований вік: від 5-6 років.

_________________________________________


Джеф Кінні "Щоденник слабака"(Країна мрій, 2014)



Книга,що не була задумана саме як книга(автор просто задля власної розваги іноді писав кумедні історії), проте з виходом стала бестселером у США, а також здобула шалену популярність у багатьох інших країнах.

Веселі історії про типову американську родину подані, як щоденник головного героя, учня середньої школи. Нетиповість цього видання полягає в цікавому поєднанні власне тексту й коміксу, а також у доволі несподіваному для українського читача доборі лексики: маємо писані чорним по білому багато слів, вживання яких зазвичай не викликає захвату в батьків чемних діток: тут і "дебіли", і "блін", і "ідіоти".

Тобто сіячі "доброго й вічного" матимуть над чим стрепенутися, а інші можуть швиденько читати й тішитися появою видання без краплі моралізаторства й солодкавих історій. "Щоденник слабака" може стати чудовим ліком для тих, хто вважає, що читати – нудно, або кого "добрі" дорослі встигли відлякати від читання повчальними текстами про безкінечно пухнасті вчинки зайчиків чи котиків.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Галя Ткачук "Вечірні крамниці вулиці Волоської"(Темпора, 2014)

Галя Ткачук належить до тих українських авторок, книжки якої можна пропонувати дітям, розбалуваним якісними перекладними книжками.
Під обкладинкою "Вечірніх крамниць" маємо хорошу повість про чари міста, зокрема Києва, викрадені чужаками-лиходіями, про їх сповнене пригод повернення й про те, як поза своїм домом вони втрачають будь-яку силу.

Таким, щоправда, є поверховий пласт книги, бо якщо її візьмуться читати старші й обізнаніші в літературі читачі, то матимуть змогу за дитинним і наївним стилем письма відкрити багато глибших інтерпретацій. Проте на перший погляд маємо таки видання для дітей – сповнене пригод і фантазій, мрій і зовсім трішки мудрувань.

Рекомендований вік: від 8 років

_________________________________________


Володимир Рутківський "Джури козака Швайки", "Джурихарактерники", "Підводний човен", а також дилогія "Сині води" й книга "Сторожа застава"(А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА)



)

Володимир Рутківський – український письменник, який пише в дуже популярному колись (коли ще батьки були дітьми), проте дуже рідкісному нині жанрі історичної прози для дітей. Трилогія про джур і дилогія про битву на Синіх Водах – найвідоміші сучасні книги письменника, повісті якого ще за радянської доби не наважувалися публікувати в Києві, проте радо перекладали російською та друкували в Москві.

Нині ж він повернувся до українського читача зі своїми пригодницькими книжками, описуючи теми, складні й мало прописані істориками: зародження козацтва, битва часів Великого князівства Литовського, історія богатирів Іллі Муромця, Олешка Поповича й Добрині.

За текстами Володимира Рутківського – не тільки авторська вигадливість, а й потужне опрацювання історичних досліджень і першоджерел. І багато вдячних великих і маленьких читачів.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Барбара Космовська "Буба", "Буба: мертвий сезон"
(Урбіно, 2011)



Письменниця Барбара Космовська – знана в Польщі авторка романів для підлітків. Її книги про 16-річну Агнешку (яку всі називають Бубою) – це ланцюжок побутових історій та ситуацій, у які сучасний підліток має всі шанси потрапити, проте не завжди знає, як із них виходити.

Ідеться і про стосунки з батьками та друзями, і про власні різноманітні зацікавлення, і про родинний побут, і про серйозніші речі, як-от азартні ігри чи пияцтво. Читачів "Буби" також приваблює легкий гумор і таке потрібне для підлітків оптимістичне ставлення до дійсності та клопотів у власному житті.

_________________________________________


Тетяна Щербаченко "Як не заблукати в павутині"
Видавництво Старого Лева, 2013)


Своєрідний посібник для дітей про всесвітню інтернет-павутину, про її історію й – особливо - практичне застосування.

Книга Тетяни Щербаченко – вкрай актуальна нині, коли діти освоюють інтернет подекуди швидше за батьків і точно глибше за бабусь і дідусів. Жваво подане й щедро та дотепно ілюстроване видання згодиться тим, хто починає активне життя в інтернеті: авторка легко й доступно оповідає про системи пошуку, соцмережі, е-крамниці та е-гроші, віруси й рекламу, хакерів і тролів.

Особливість видання – вміння авторкою дуже просто й містко, на "дитячому" рівні, пояснювати доволі складні інтернет-реалії. Книга, яку батьки зазвичай купують дітям, проте самі дізнаються з неї багато нового й корисного.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Ульф Старк "Мій друг Персі, Бофало Біл і я" (Теза, 2012)

Уже давно так склалося (ще чи не з часу Астрід Ліндгрен), що шведську літературу для дітей критики вважають чи не найкращою у світі. І так само у сучасній шведській дитячій літературі слід вважати Ульфа Старка чи не найкращим письменником.

Проте українською нині маємо переклад єдиної повісті письменника: "Мій друг Персі, Бофало Біл і я", у якій ідеться про канікули хлопчика Ульфа, описані ним самим. Особливість письма Старка, й у цій книзі зокрема, – не зовнішня подієвість, а міркування, відчуття й спостереження героя-підлітка.

Власне те, що зазвичай діти ховають глибоко в собі: важливі тонкощі дитинства й дорослішання, міркування про дитячу самотність і першу ніжну закоханість, про хлопчачу дружбу й погляд на стосунки з та між батьками. Поза сумнівом, це – книжка-друг, яка знає й розуміє те, чого не здатні не тільки батьки, а часто й найкращі друзі. Проте точно розуміє Ульф Старк.

Рекомендований вік: від 9-10 років.

_________________________________________


Люсі-Мод Монтгомері, "Енн із Зелених Дахів", "Енн із Ейвонлі", "Енн із Острова Принца Едворда", "Енн із Шелестких Тополь"
(Урбіно)

Серія книг канадської письменниці уже понад століття розчулює юних читачок оповідями про зворушливу фантазерку Енн Ширлі, про її милі пригоди й життєві клопоти чи радощі, написані напрочуд оптимістично, легко й дотепно.

У семи книгах розгортаються події, що починаються із всиновлення Енн старенькими братом і сестрою, й тривають аж до навчання дівчинки в коледжі, аж до її заміжжя, до народження й навіть утрати власної дитини. Своєрідний "дівчачий" книжковий серіал, який у багатьох країнах світу давним-давно вважається класикою, неодноразово екранізованою й обговореною.

Натомість в Україні тільки нещодавно вийшли перші чотири книги серії. Проте видавці обіцяють продовження, тому ті, хто вже почав читати, нетерпляче зазирають до книгарень, а непосвячені мають усі шанси наздогнати свою порцію насолоди від читання.

Рекомендований вік: від 13 років.

_________________________________________


Сью Таунсенд, "Таємний щоденник Адріана Моула"

(Видавництво Старого Лева, 2013)

"Таємний щоденник Адріана Моула" - ще одна книжка з "серіалу", цього разу "хлопчачого", написаного британкою Сью Таусенд майже тридцять років тому.

Головний герой, підліток Адріан Моул, вважає себе інтелектуалом, закохується й пише вірші (й навіть надсилає їх на ВВС), активно цікавиться політикою й переймається здоровим способом життя, як волонтер доглядає старенького дідуся й поміж цим усім ходить до школи та скептично коментує життя власних батьків, які то розлучаються, то знову вирішують жити разом.

Адріан Моул чимось схожий на трішки старшого літературного героя Холдена Колфілда (Джером Селінджер "Над прірвою в житі"), а його щоденник свого часу був шалено популярний в англомовних країнах і навіть надихав інших письменників, у чому вони радо зізнаються, як ось Іан Вайброу, відомий українському читачеві серією книг про Маленького Вовчика.

Рекомендований вік: від 12 років.

7 ошибок воспитания, которые мешают детям добиваться успеха

Эксперт по лидерству, автор психологических бестселлеров Тим Элмор за время своих исследований выявил типичные ошибки родителей, которые заранее программируют в детях неуверенность и ограничивают их шансы стать успешными в карьере и личной жизни.

AdMe.ru рекомендует всем настоящим и будущим родителям ознакомиться со статьей Элмора, чтобы не совершать этих промахов.

1. Мы не даем детям рисковать.


Мы живем в современном мире, полном опасностей на каждом шагу. Лозунг «Безопасность превыше всего» усиливает наш страх потерять детей, поэтому мы окружаем их всеобщей заботой. Европейские психологи обнаружили: если дети не играют на улице, если им ни разу не пришлось упасть и ободрать коленку, то во взрослой жизни они часто страдают фобиями.
Ребенку следует упасть несколько раз, чтобы понять, что это нормально. Подросткам следует поссориться и пережить горечь первой любви, чтобы обрести эмоциональную зрелость, без которой невозможны долгосрочные отношения.

Исключая риск из жизни детей, взрослые порождают у них высокомерие, заносчивость и низкую самооценку в будущем.

2. Мы слишком быстро бросаемся на помощь.

Сегодняшнее поколение молодых людей не развило в себе некоторые умения, которые были присущи детям 30 лет назад. Когда мы слишком скоро приходим на помощь и чрезмерно окружаем ребенка «заботой», мы лишаем его необходимости самому искать выход из сложных ситуаций.
Рано или поздно дети привыкают к тому, что кто-то их всегда спасает: «Если я ошибусь или не достигну цели, то взрослые исправят и разгребут последствия». Хотя в действительности мир взрослых отношений устроен совершенно иначе.

Ваши дети рискуют оказаться неприспособленными к взрослой жизни.

3. Мы слишком легко восторгаемся ими.

Движение за повышение самооценки началось еще с поколения бэби-бумеров, а в 1980-е оно пустило корни в школе. Правило «каждый участник получает кубок» позволяет ребенку почувствовать себя особенным. Но исследования современных психологов показывают, что такой метод поощрения имеет непредвиденные последствия.
Через какое-то время ребенок замечает, что единственные люди, кто считает его замечательным, — это мама и папа, а остальные так не считают. И тогда ребенок начинает сомневаться в объективности своих родителей. Ему приятно получать похвалу, но он понимает, что это никак не связано с действительностью.

Со временем такой ребенок учится жульничать, преувеличивать и лгать, чтобы избегать неудобной реальности. Потому что он просто не приспособлен к столкновениям со сложностями.

4. Мы позволяем чувству вины затмевать хорошее поведение.

Ваш ребенок не должен любить вас каждую минуту. Ему предстоит преодолеть много неприятностей в этой жизни, но в этом может помешать избалованность. Поэтому говорите детям «нет» и «не сейчас», чтобы они учились бороться за свои желания и потребности. Если в семье несколько детей, родители обычно считают несправедливым награждать одного ребенка и оставлять обделенным другого. Но награждать всех и всегда нереалистично. Такими действиями мы упускаем возможность показать детям, что успех зависит от наших собственных усилий и благих поступков.

Дважды подумайте, прежде чем вознаграждать детей поездками в торговые центры. Если ваши отношения основаны только на материальных стимулах, дети не будут чувствовать ни внутренней мотивации, ни безусловной любви.

5. Мы не делимся ошибками из собственного прошлого.

Настанет время, когда здоровый подросток обязательно пожелает «расправить крылья» и набить собственные шишки. И взрослый должен разрешить ему сделать это. Но это вовсе не означает, что мы не будем помогать детям ориентироваться в неизвестных вещах и событиях. Поделитесь с детьми ошибками, которые вы совершали в их возрасте, но избегайте излишних нравоучений про курение, алкоголь и наркотики.
Дети должны быть готовы к встрече с неприятностями и уметь отвечать за последствия своих решений.

Расскажите им, что вы чувствовали, когда столкнулись с похожими обстоятельствами, чем руководствовались в поступках, какие уроки усвоили.

6. Мы путаем интеллект и одаренность со зрелостью.

Интеллект часто используется в качестве меры зрелости ребенка, и в результате родители предполагают, что умный ребенок готов к реальному миру. Это не так. Некоторые профессиональные спортсмены и молодые звезды Голливуда, например, обладают огромным талантом, но все же попадают в публичные скандалы.
Не считайте, что ваш ребенок талантлив во всем.

Не существует волшебного «возраста ответственности» или руководства о том, когда ребенку пора давать какие-то конкретные свободы.

Но есть хорошее правило — наблюдать за другими детьми такого же возраста. Если вы замечаете, что ровесники вашего ребенка гораздо более самостоятельны, то, возможно, вы сами сдерживаете развитие у него независимости.

7. Мы сами не делаем того, чему учим детей.

Как родители, мы должны моделировать ту жизнь, которую желаем для наших детей. Сейчас именно мы — лидеры своей семьи, поэтому должны придерживаться правды в отношениях с окружающими. Следите за своими проступками, даже мелкими, потому что за вами наблюдают ваши дети.

Если вы не идете в обход правил, то дети будут знать, что это неприемлемо и для них. Покажите детям, что значит всецело и с удовольствием помогать другим. Делайте людей и места лучше, чем они были до вас, и ваши дети будут делать так же.

Автор: Кэйти Каприно

28.01.2014

Перевод: forbes.ru

Батькам третьокласників

Третій клас є переломним в житті молодшого школяра. Багато вчителів відзначають, що саме з третього року навчання діти починають дійсно усвідомлено відноситися до навчання, виявляти активну зацікавленість до пізнання.

Це багато в чому пов'язане з тими значними змінами, які відбуваються в загальному інтелектуальному розвитку дітей в даний період. Психологічні дослідження показують, що між другим і третім класами відбувається "стрибок" в розумовому розвитку учнів. Саме на цьому етапі навчання відбувається активне засвоєння і розвиток розумових операцій, інтенсивніший розвиток отримує вербальне мислення, тобто мислення, що оперує поняттями.

Нові можливості мислення стають підставою для подальшого розвитку інших пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті. Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін так писав про особливості розвитку молодших школярів: "Пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття таким, що думає".

Активно розвивається і здатність дитини довільно управляти своїми психічними процесами, вона вчиться володіти своєю увагою, пам'яттю, мисленням.

Ці зміни в інтелектуальному розвитку третьокласників мають бути активно використані в розвиваючій роботі з дітьми. У бесіді з батьками психологові важливо підкреслити, що  саме вони можуть надати істотну допомогу в проведенні такої роботи, направленої на реалізацію значних потенційних можливостей дітей цього віку.

Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило,  успішні учні мають кращі показники розвитку уваги.

Спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги вносять неоднаковий "внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при опануванні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов'язана з розподілом уваги, а навчання читанню – із стійкістю уваги. Таким чином, розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних учбових предметів.

Складність, проте, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги (але навіть він різко – у 2 рази – збільшується впродовж молодшого шкільного віку). В той же час такі властивості уваги, як розподіл, перемикання і стійкість, можна і потрібно у дитини тренувати.

Для успішності в навчанні необхідно також розвивати пам'ять молодших школярів.

Найбільш поширений прийом запам'ятовування у молодших школярів – багатократне повторення, що забезпечує механічне заучування. Проте при зростаючому об'ємі учбового матеріалу він перестає себе виправдовувати. Тому вже в початковій школі діти починають випробовувати потребу якісно інших способів роботи.

Вдосконалення пам'яті у молодших школярів пов'язане насамперед з придбанням і засвоєнням таких способів і стратегій запам'ятовування, в основі яких лежить організація матеріалу, що запам'ятовується. Прийоми смислового запам'ятовування, логічна пам'ять вимагають спеціальних зусиль з свого формування.

Основою логічної пам'яті є використання розумових процесів як опора, засіб запам'ятовування. Така пам'ять заснована на розумінні.

В зв'язку з цим доречно пригадати вислів Л.М. Толстого: "Знання лише тоді знання, коли воно придбане зусиллям думки, а не однією пам'яттю".

Як розумові прийоми запам'ятовування можуть бути використані виділення смислових опор, класифікація, складання плану та ін.

Доцільно продемонструвати дітям і різні мнемотехнічні прийоми, а також розкрити можливості письмової мови як засобу запам'ятовування.

Для того, щоб розумова дія могла бути використане як опора для запам'ятовування, саме ця дія має бути спочатку сформована. Наприклад, перш ніж використовувати прийом класифікації для запам'ятовування якого-небудь матеріалу, необхідно опанувати класифікацію як самостійну розумову дію.

Тому особливо важлива роль в роботі з дітьми належить розвитку їх розумових здібностей.Основна увага має бути приділена навчанню елементам логічного мислення: виділенню різних ознак предметів, порівнянню, знаходженню спільного і відмінного, класифікації, умінню давати прості визначення.

Направляючи зусилля на розвиток мислення дітей, батькам необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості (склад розуму, пізнавальний стиль, темп розумової діяльності, здатність сприйняття та ін.). При цьому не слід забувати і про якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці.

Не дивлячись на інтенсивний розвиток вербального, понятійного мислення, більшість дітей приблизно до 10 років відносяться не до розумового типу, а до художнього. Тому цілеспрямований розвиток понятійного мислення слід поєднувати з не менш цілеспрямованим вдосконаленням образного мислення і приділяти увагу розвитку дитячої уяви.

Тепер звернемося до такої важливої проблеми, як розвиток у школярів інтересу до читання."Люди перестають мислити, коли вони перестають читати" – вважав філософ Д.Дідро.

Як же допомогти дитині стати читачем?

До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.

Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.

Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.

Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.

Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.

Поради батькам

Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В.Уїльямса. Ось деякі з них:

•        Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

•        Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями про прочитане і тому подібне.

•        Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як дарунки.

•        Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

•        На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).

•        Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

•        У будинку має бути дитяча бібліотека.

•        Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

•        Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

•        По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

•        Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

•        Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх ім.

•        Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і упевненість в собі.

•        Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

•        Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів – нехай діти читають все що завгодно!

•        Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з'являється відчуття закінченості і задоволення.

•        Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.

"Батіг чи пряник?"

БАТІГ ЧИ ПРЯНИК?

Звідки беруться невиховані діти?

Дитячий садочок, школа, вулиця?

А може, це просто результат неправильного виховання батьків?

  Як відомо, 85% впливу чинять на дитину саме батьки. Тому їхня методика виховання повинна бути досконалою або ж наближеною до ідеалу. Передусім потрібно чітко розмежовувати, коли варто похвалити малечу, а коли вказати на помилки, коли терпляче промовчати на її гіперактивність, а коли поставити на місце. Невміння розпізнати настрій чада, а також психологічні чинники його поведінки створюють серйозні проблеми в сім’ї. Зокрема породжують у дитині завищене почуття справедливості/несправедливості та власної значущості/незначущості.

Як у Бога за дверима

     Все починається з того, що батьки надмірно опікаються своїм дітям. Спочатку – це вимога природи. Адже малюк ще недостатньо самостійний, щоб нагодувати себе, одягнутися чи навіть сходити в туалет. Потім – комплекс батьків, які замість того, щоб приділяти дитині більше уваги та любові, закидають її іграшками, розвагами, грошима. Намагаючись тим самим компенсувати нестачу часу на сина або доньку. Результати таких старань відомі всім: чадо розпещується і «сідає батькам на голову».

Моя дитина – найкраща!

   Як для дітей батьки, так і для батьків діти – найкращі та найрідніші з усіх на світі. Це нормально, проте не варто переходити межу. Усі ми не ідеальні. І як би ви не любили свого малюка, маєте дивитися на нього об’єктивно. Поміркуйте над тим, до чого приведе таке надмірне піклування! Зазвичай діти, яких змалечку пестили, давали все, що вони просили, потурали найменшим їхнім забаганкам, виростають самовпевненими, егоїстичними та водночас непристосованими до життя людьми.

Пам’ятайте!!

Великою мірою на вихованість дитини впливають  любов, опіка та розуміння батьків!

Як приборкати малечу?

Щоб малюк ріс слухняним, потрібно дотримуватись кількох простих правил:

·        не піддаватися на провокації з боку дитини;

·        змалечку привчати її до самостійності (прибирати за собою, підігрівати їжу,

          користуватися  різними приладами, бавитися);

·        у жодному разі не виявляти любов та турботу через гроші та іграшки;

·        купувати бажані речі лише за потрібністю, а не за першою вимогою;

·        сварити та виховувати наодинці, а не публічно.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ ТА НА ВОДОЙМАХ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

Зима – це радість, лижі, сміх,
Це ковзанка, це гірка, сніг.
Фореці, сніжки – це розваги!
В зими свої є переваги.
Але дорога, безперечно,
Зимою дуже небезпечна.
А те, що слизько – всім на втіху!
Та водієві не до сміху!
Дорога, як каток блищить –
Машину враз не зупинить!
Тож пішоходи – пильні будьте,
Дорожніх правил не забудьте!

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ
НА ВУЛИЦЯХ, ДОРОГАХ І ВОДОЙМАХ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

· Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
· Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб не виїхати на проїжджу частину, бо це дуже небезпечно.
· Не ходіть близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування
· При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машини. Або тоді, коли транспортні засоби вже зупинилися.
· Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.
· Не катайтеся на ковзанах по тротуару чи дорозі – це небезпечно.
· Ніколи не чіпляйтеся до транспортних засобів, щоб прокататися з «вітерцем». Це приведе до тяжких трагічних наслідків.
· Ніколи не спускайтеся з гірки на санчатах або лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
· Залізниці взимку також небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає потреба перейти залізничну колію, то будьте уважні.
· Не грайтеся в рухливі ігри поблизу проїжджої частини. Не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса автомобіля.
· Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або ненароком хтось може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса.
· Поводьтеся на вулиці та зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.
· Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена чи недостатня видимість. Як каже народна мудрість «Сім раз відмір, а раз відріж».
· Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ ТА НА ВОДОЙМАХ У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

От і перші морози. Стовпчик термометра впевнено тримається на мінусових позначках. Наші водойми поступово вкриваються першою ще тонкою та ненадійною кригою. Вона завжди небезпечна, а до того ж ще й зрадлива: без шуму та тріску крига раптово провалюється під ногами. Особливо слабкою вона буває в заростях прибережного очерету, адже тут вона вся пронизана стеблами рослин. Небезпечний для пересування матовий білий лід з жовтуватим відтінком.
Запам'ятайте! Лід може підвести нас і восени, взимку і навесні.
· Найбільш небезпечна крига –перша і остання. У цей час значно підвищується загроза нещасних випадків на льоду , особливо серед дітей шкільного віку, адже крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .
· Катайтеся на ковзанах лише у перевірених та обладнаних місцях, на міцному льоду, який не має розщілин.
· У жодному разі не можна виходити на тонкий лід та перевіряти його міцність ударом ноги. Не можна також стрибати та бігати по льоду, збиратися великими групами на одному місці. Знайте, що зараз, на початку зими, небезпечною є середина водоймища, а в кінці зими - прибережні ділянки.
· Забороняється виходити на недостатньо міцний лід.
· Якщо ж ви все таки опинилися у крижаній воді, а поряд нікого немає, розставте широко руки та намагайтеся утримуватися на поверхні.
· Пам’ятайте, що енергійні рухи під час перебування у воді сприяють швидкому охолодженню. Тому старайтеся без різких рухів виповзти на міцний лід у бік, звідкіля прийшли та повзти до берега, відштовхуючись ногами від краю льоду.
· Надаючи ж допомогу людині, що провалилася під лід, ні в якому разі не можна підходити до неї стоячи, потрібно наближатися лежачи, розкинувши в сторони руки та ноги, використовуючи дошки або інші предмети, які є під руками. Лежачи на одному з таких предметів, закріплених мотузкою на березі або на твердому льоду, особа, яка надає допомогу, повинна наблизитися до потерпілого на відстань, яка дозволить подати мотузку, пояс або багор. Коли поруч нічого немає, то 2-3 чоловіка лягають на лід і ланцюжком просуваються до постраждалого, утримуючи один одного за ноги, а перший подає жертві ремінь або шарф.
· Граючись снігом, треба бути дуже обережним. Кинута в людину сніжка може завдавати чималих травм. Обмерзла кригою сніжка не тільки травмуватиме людину, але й розіб’є вікно, а його відламки можуть травмувати людей, які знаходяться внизу.
· Не грайте у хокей шайбами і клюшками, які зробили самі.
· Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження потрібно негайно зайти у тепле приміщення.
Шановні батьки: пильнуйте своїх дітей, не будьте байдужими до них, нагадуйте їм про те, як потрібно поводитись біля води під час криги, не дозволяйте їм без вашого нагляду гратися поблизу річок, ставків. Будьте обережні! Бережіть своє життя!

Золоті правила для батьків

Золоті правила для батьків

 Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини. Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний. Здійснитися в житті може лише активна дитина. Виховуйте людину дій , вчинку. Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.

Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях. Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна. Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива.

Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю. Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...

Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл.Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній.

 Не порівнюйте її з однокласниками з братиками чи сестричками. Діти усі різні! Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.

 Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих хто її оточує.

Практичні поради батькам молодших школярів щодо того, як досягти оптимальної швидкості читання

                         Практичні поради батькам молодших школярів

                         щодо того, як досягти оптимальної швидкості читання

·        Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини влаштована так, що запам'ятовується не те, що є постійним, а те, що миготить, тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи слід проводити коротки­ми порціями, але зі значною частотою. Не можна казати «Доки не прочитаєш, з-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин. .

·        «Вуркітливе» читання було основним елементом при навчанні в школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю впродовж п'яти хвилин.

·        Гарні наслідки має читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, і вісім годин сну людина перебуває під їхнім впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живущий, учи Псалтырь на сон грядущий».

Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє дня залишається в пам'яті на всю ніч.

·        Якщо дитина не любить, читати, то їй найкраще підійде й режим читання: дитина читає 1—2 рядки й отримує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.

·        Розвиток техніки читання сповільнюється через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає першого. Корисні такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

·        Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням із максимально доступною швидкістю. 3а командою «Блискавка» дитина читає з прискоренням протягом 20 секунд, надалі тривалість збільшують до 2-х хвилин.

·        Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати мовчки, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводять шляхом раптової зупинки.

·        Вправа «Хто швидше?». На стіл кладуть картки зі статтею. Потрібно знайти конкретне речення в одній із карток «ковзаючи» очима по тексту.

·        Вправу «Губи» використовують із метою чіткого розмежування дітьми читання мовчки та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати мовчки» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губів.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати перелічені форми та методи роботи, щоб постійно підтримувати інтерес до читання молодшого школяра.

Декілька способів як не братися за ремінь

                    Декілька  способів  як  не  братися  за  ремінь

Згідно досліджень Академії медичних наук, в кожній четвертій повній сім'ї середнього класу хоч би раз на день, але тьопають дітей. І кожна третя мама потім мучиться розкаяннями совісті: «Ну навіщо я це зробила?!»

 Всі мами і татусі знають, як дратує, коли діти не слухаються. Велика частина батьків або хочуть зразу вдарити свого малюка, або піддаються цій спокусі.

 І все тому, що, здавалося б, це працює. Але насправді ремінь «діє» лише короткий час. Після того, як мама стукнула 3-літню Люсю за те, що вона дратувала молодшого брата, дівчинка заспокоїлася. Проте вихователям потрібно дивитися у всі очі, оскільки під час прогулянки Люся лише і чекає, щоб жартувати над маленькими. Так що ж робити?

 Важливе дослідження, проведене в 2002 р., показало, як ремінь впливає на дітей. Психолог Елізабет Томпсон Гершов з Колумбійського університетського національного центру для дітей в Поверті проаналізувала досвід 62-літної практики і виявила, що чим більше дитину били, тим більше вона була схильною до дитячої агресивності і такої антисоціальної поведінки, як брехня, зрада і знущання із слабких. Діти, яких били, важче сприймають різницю між хорошим і поганим і швидше починають шкодити за спиною своїх батьків. Одна з мам, промовців за ремінь, заявила: «Мій син поводиться добре, коли я його б'ю, але я не знаю, чи робить він це із страху або насправді навчився відрізняти погане від доброго»

 То де ж альтернатива? Ми приводимо декілька стратегій, які будуються на тому, що дитя заслуговує на пошану, навіть якщо поводиться не дуже добре.

1. Будьте строгі і добрі

 Дитині простіше сприймати, що ви говорите, якщо у вас спокійний тон.

 2. Пауза

 Немає нічого поганого в тому, щоб сказати: «Я дуже зла, щоб вирішувати це зараз. Давай обговоримо це пізніше».

 3. Вчіть своїх дітей

 Замість того щоб карати за неслухняність, подумайте, як навчити їх слухатися. «Мені не подобається, що ти залишаєш свій скейт в коридорі. Наступного разу, будь ласка, віднось його відразу на балкон. Як мені допомогти тобі запам'ятати це?»

 4. Будьте позитивні

 Замість того, щоб говорити: «Скільки разів мені повторювати, щоб ти почистив зуби?» Говоріть: «Почисти зуби, а коли закінчиш – скажи мені, і я тебе покормлю».

 5. Пояснюйте, а не загрожуйте

 Даючи дитині короткі пояснення, чому вона повинна зробити те чи інше, ви даєте їй підставу для хорошої поведінки.

 6. Прагніть не злитися

 Замість того, щоб концентруватися на поганій поведінці свого маляти, розглядуйте конфлікти як можливість направити думки дитини в правильне русло.

 7. Давайте стимул

 Спонукайте дітей співробітничати за допомогою таких фраз, як: «Пора. Давай, ти з'їдеш з гори ще разок, і ми побіжимо додому. Я хочу ще встигнути зробити пиріжки».

 8. Будьте гнучкі

 Якщо ваш малюк запитує: «Можна я додивлюся мультик, а потім ми підемо гуляти?», будьте розумні. Якщо у вас є небагато часу, поступіться. Це прекрасний спосіб навчити дитину дипломатії.

 9. Не порівнюйте сили

 Немає нічого такого, що так закріпачує і такого мало продуктивного, ніж з'ясування стосунків зі своїм чадом.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

                   Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1.

 Заспокойтесь.  Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „ газ ” і натиснути на гальма.

 Правило 2.

Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася  сьогодні  добре, ми примушуємо   її – вона вчиться,  але стає  зубрилкою і ненавидить  учіння,  школу, а може й ... вас.

Правило 3.

 Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.

Правило 4.

 Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

 Правило 5.

  Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

 Правило 6.

 Вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.

 Правило 7  -  головне.

 Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання.  Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість.  У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

 Правило 8  – найважче .

оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9.

Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.

 Правило 10

 Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.

 Правило 11 .

 Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.

 Правило 12 .

 Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. Якщо ж в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

 Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднувати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.