9 книжок, які заохотять вашу дитину читати

Чи можна знайти кращий час для читання хороших книг, як не впродовж навчального року? Чи бувають цікавіші видання, ніж ті, що не входять до шкільної програми?

Адже насправді далеко не все, пропоноване у шкільних підручниках, варте детального вивчення. Як і багато з того, що до них не ввійшло, слід випускати з уваги.

Особливо, якщо йдеться про українську шкільну програму, що найпевніше виконує функцію знеохочення дітей до читання.

А найкращий час для подарунків дітлахам – День Святого Миколая.

INSIDER пропонує добірку книг, які здатні змінити уявлення про нудне читання, і полегшити життя батькам, які ламають голову в пошуках цікавого і корисного подарунка.


                          "Карти", Олександр й Даніель Мізелінських 
                                     (Видавництво Старого Лева, 2014)

Чудовий географічний атлас, що охоплює 42 країни світу, насамперед привертає увагу деталізацією характерних символів певних країн: пам’яток природи, національних страв, відомих постатей тощо.

Критики давно назвали це видання книгою віртуальних мандрів. Власне, ідея такого атласу – геть не нова, й на поличках книгарень є чимало подібних книг, проте саме "Карти" Мізелінських після виходу 2012 року в Польщі стали хітом продажу й у багатьох інших країнах, де були перевидані.

І цілком справедливо, адже вони вирізняються своїм шалено привабливим і продуманим художнім втіленням. Тому маємо книгу, яку можна годинами переглядати не тільки з дитиною, а й самому. Її можна розгортати щоразу, натрапляючи в інших книжках на згадку про певні країни світу. Тому такий атлас – це ще й естетично довершена нагода привчати маленького читача до користування словниками й енциклопедіями.

Рекомендований вік: від 5-6 років.

_________________________________________


Джеф Кінні "Щоденник слабака"(Країна мрій, 2014)



Книга,що не була задумана саме як книга(автор просто задля власної розваги іноді писав кумедні історії), проте з виходом стала бестселером у США, а також здобула шалену популярність у багатьох інших країнах.

Веселі історії про типову американську родину подані, як щоденник головного героя, учня середньої школи. Нетиповість цього видання полягає в цікавому поєднанні власне тексту й коміксу, а також у доволі несподіваному для українського читача доборі лексики: маємо писані чорним по білому багато слів, вживання яких зазвичай не викликає захвату в батьків чемних діток: тут і "дебіли", і "блін", і "ідіоти".

Тобто сіячі "доброго й вічного" матимуть над чим стрепенутися, а інші можуть швиденько читати й тішитися появою видання без краплі моралізаторства й солодкавих історій. "Щоденник слабака" може стати чудовим ліком для тих, хто вважає, що читати – нудно, або кого "добрі" дорослі встигли відлякати від читання повчальними текстами про безкінечно пухнасті вчинки зайчиків чи котиків.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Галя Ткачук "Вечірні крамниці вулиці Волоської"(Темпора, 2014)

Галя Ткачук належить до тих українських авторок, книжки якої можна пропонувати дітям, розбалуваним якісними перекладними книжками.
Під обкладинкою "Вечірніх крамниць" маємо хорошу повість про чари міста, зокрема Києва, викрадені чужаками-лиходіями, про їх сповнене пригод повернення й про те, як поза своїм домом вони втрачають будь-яку силу.

Таким, щоправда, є поверховий пласт книги, бо якщо її візьмуться читати старші й обізнаніші в літературі читачі, то матимуть змогу за дитинним і наївним стилем письма відкрити багато глибших інтерпретацій. Проте на перший погляд маємо таки видання для дітей – сповнене пригод і фантазій, мрій і зовсім трішки мудрувань.

Рекомендований вік: від 8 років

_________________________________________


Володимир Рутківський "Джури козака Швайки", "Джурихарактерники", "Підводний човен", а також дилогія "Сині води" й книга "Сторожа застава"(А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА)



)

Володимир Рутківський – український письменник, який пише в дуже популярному колись (коли ще батьки були дітьми), проте дуже рідкісному нині жанрі історичної прози для дітей. Трилогія про джур і дилогія про битву на Синіх Водах – найвідоміші сучасні книги письменника, повісті якого ще за радянської доби не наважувалися публікувати в Києві, проте радо перекладали російською та друкували в Москві.

Нині ж він повернувся до українського читача зі своїми пригодницькими книжками, описуючи теми, складні й мало прописані істориками: зародження козацтва, битва часів Великого князівства Литовського, історія богатирів Іллі Муромця, Олешка Поповича й Добрині.

За текстами Володимира Рутківського – не тільки авторська вигадливість, а й потужне опрацювання історичних досліджень і першоджерел. І багато вдячних великих і маленьких читачів.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Барбара Космовська "Буба", "Буба: мертвий сезон"
(Урбіно, 2011)



Письменниця Барбара Космовська – знана в Польщі авторка романів для підлітків. Її книги про 16-річну Агнешку (яку всі називають Бубою) – це ланцюжок побутових історій та ситуацій, у які сучасний підліток має всі шанси потрапити, проте не завжди знає, як із них виходити.

Ідеться і про стосунки з батьками та друзями, і про власні різноманітні зацікавлення, і про родинний побут, і про серйозніші речі, як-от азартні ігри чи пияцтво. Читачів "Буби" також приваблює легкий гумор і таке потрібне для підлітків оптимістичне ставлення до дійсності та клопотів у власному житті.

_________________________________________


Тетяна Щербаченко "Як не заблукати в павутині"
Видавництво Старого Лева, 2013)


Своєрідний посібник для дітей про всесвітню інтернет-павутину, про її історію й – особливо - практичне застосування.

Книга Тетяни Щербаченко – вкрай актуальна нині, коли діти освоюють інтернет подекуди швидше за батьків і точно глибше за бабусь і дідусів. Жваво подане й щедро та дотепно ілюстроване видання згодиться тим, хто починає активне життя в інтернеті: авторка легко й доступно оповідає про системи пошуку, соцмережі, е-крамниці та е-гроші, віруси й рекламу, хакерів і тролів.

Особливість видання – вміння авторкою дуже просто й містко, на "дитячому" рівні, пояснювати доволі складні інтернет-реалії. Книга, яку батьки зазвичай купують дітям, проте самі дізнаються з неї багато нового й корисного.

Рекомендований вік: від 8-9 років.

_________________________________________


Ульф Старк "Мій друг Персі, Бофало Біл і я" (Теза, 2012)

Уже давно так склалося (ще чи не з часу Астрід Ліндгрен), що шведську літературу для дітей критики вважають чи не найкращою у світі. І так само у сучасній шведській дитячій літературі слід вважати Ульфа Старка чи не найкращим письменником.

Проте українською нині маємо переклад єдиної повісті письменника: "Мій друг Персі, Бофало Біл і я", у якій ідеться про канікули хлопчика Ульфа, описані ним самим. Особливість письма Старка, й у цій книзі зокрема, – не зовнішня подієвість, а міркування, відчуття й спостереження героя-підлітка.

Власне те, що зазвичай діти ховають глибоко в собі: важливі тонкощі дитинства й дорослішання, міркування про дитячу самотність і першу ніжну закоханість, про хлопчачу дружбу й погляд на стосунки з та між батьками. Поза сумнівом, це – книжка-друг, яка знає й розуміє те, чого не здатні не тільки батьки, а часто й найкращі друзі. Проте точно розуміє Ульф Старк.

Рекомендований вік: від 9-10 років.

_________________________________________


Люсі-Мод Монтгомері, "Енн із Зелених Дахів", "Енн із Ейвонлі", "Енн із Острова Принца Едворда", "Енн із Шелестких Тополь"
(Урбіно)

Серія книг канадської письменниці уже понад століття розчулює юних читачок оповідями про зворушливу фантазерку Енн Ширлі, про її милі пригоди й життєві клопоти чи радощі, написані напрочуд оптимістично, легко й дотепно.

У семи книгах розгортаються події, що починаються із всиновлення Енн старенькими братом і сестрою, й тривають аж до навчання дівчинки в коледжі, аж до її заміжжя, до народження й навіть утрати власної дитини. Своєрідний "дівчачий" книжковий серіал, який у багатьох країнах світу давним-давно вважається класикою, неодноразово екранізованою й обговореною.

Натомість в Україні тільки нещодавно вийшли перші чотири книги серії. Проте видавці обіцяють продовження, тому ті, хто вже почав читати, нетерпляче зазирають до книгарень, а непосвячені мають усі шанси наздогнати свою порцію насолоди від читання.

Рекомендований вік: від 13 років.

_________________________________________


Сью Таунсенд, "Таємний щоденник Адріана Моула"

(Видавництво Старого Лева, 2013)

"Таємний щоденник Адріана Моула" - ще одна книжка з "серіалу", цього разу "хлопчачого", написаного британкою Сью Таусенд майже тридцять років тому.

Головний герой, підліток Адріан Моул, вважає себе інтелектуалом, закохується й пише вірші (й навіть надсилає їх на ВВС), активно цікавиться політикою й переймається здоровим способом життя, як волонтер доглядає старенького дідуся й поміж цим усім ходить до школи та скептично коментує життя власних батьків, які то розлучаються, то знову вирішують жити разом.

Адріан Моул чимось схожий на трішки старшого літературного героя Холдена Колфілда (Джером Селінджер "Над прірвою в житі"), а його щоденник свого часу був шалено популярний в англомовних країнах і навіть надихав інших письменників, у чому вони радо зізнаються, як ось Іан Вайброу, відомий українському читачеві серією книг про Маленького Вовчика.

Рекомендований вік: від 12 років.

Конкурс "Казкове дерево"

                                               Конкурс «Казкове дерево»

     В рамках проекту «Читацький сад» вихованці третього класу візьмуть участь у конкурсі «Казкове дерево», що розпочнеться  20 жовтня і триватиме до 20 лютого.

       Важливе   значення   для   сучасної    школи  мають   з   мого   погляду,  думки   В.О.Сухомлинського про   виховне   значення    казок у  початкових   класах.  Він    не   уявляв   навчання в   школі  не   тільки   без  слухання,    але   й   без       створення   казки.  Саме   казка   задовольняє   жадобу  дитячого   пізнання,   інтерес   до навколишнього.  Чарівний    і  дивовижний,   веселий і   життєстверджуючий   світ  казок   входить   в  душу    кожної людини   з    дитинства.   Засіваючи  її   першими     зернами   добра,  краси   і  справедливості. Жоден із   жанрів    літератури   не  користується   в  дітей    такою    популярністю як  казка.

Бібліотечне дерево дало перший вересневий плід. На кожному дереві третьокласників з'явилась книжечка, в якій вписано кількість прочитаних книг у вересні. Найактивнішими читачами вересня стали: Іщенко Ганна - 16 книг, Григоренко Анастасія - 12 книг, Сакіян Аліна - 11 книг.

              

                    Конкурс «Бібліотечне дерево» 

в рамках проекту «Читацький сад»  розпочато!!!

Уже доброю традицією, тепер уже для учнів 3 класу, стали походи до Центральної дитячої  бібліотеки на початку вересня. В першому класі це була  екскурсія-ознайомлення з бібліотекою. В другому класі ми підвели підсумки конкурсу  «Найактивніший читач літа». І ось тепер, третьокласники завітали з метою оголосити новий конкурс.

З першого класу діти розпочали роботу над проектом «Читацький сад». За два роки було посаджено 4 дерева: «Яблунька оповідань», «Тарасова грушка», «Повчальне дерево», «Каштан-сенкан». Продовжуючи роботу над проектом учні візьмуть участь у  конкурсі «Бібліотечне дерево» .

Третього вересня ,завітавши до бібліотеки, діти ознайомилися з умовами конкурсу, які розповіла класний керівник Грон І.А. Конкурс буде проходити з вересня по травень.  Кожного місяця на « Бібліотечному дереві» буде з’являтися листочок у вигляді книжечки, на якому буде зазначено число, яке відповідатиме числу прочитаних книжечок за місяць. Таких листочків буде всього 9. А ось хто скільки книг прочитає і переможе в цьому конкурсі ми дізнаємося аж у травні. Помічником у цій справі стане наша улюблена бібліотекарка  Смоктій  Ольга Миколаївна. Саме вона буде допомагати підбирати книги, які відповідатимуть віку дітей, а також перевірятиме зміст прочитаного. Відповідальною за постачання інформації про прочитані книги, діти вибрали Іщенко Ганну, найактивнішу читачку класу. Вона буде робити це в кінці кожного місяця.

 Ольга Миколаївна ще раз розповіла дітям про правила поведінки в бібліотеці та правила поводження з книгами. Розповіла про нові книги, які нещодавно з’явилися в бібліотеці, а також про різноманітні цікаві періодичні видання для дітей: «Стежка», «Яблунька», «Барвінок» та інші. На завершення зустрічі, коли бібліотекар запитала,чи знають діти вірші про Україну, учні  хором розказали вірш Ліни Костенко «Усе моє, все зветься Україна», напередодні вивчений на уроці. На згадку сфотографувались.

7 ошибок воспитания, которые мешают детям добиваться успеха

Эксперт по лидерству, автор психологических бестселлеров Тим Элмор за время своих исследований выявил типичные ошибки родителей, которые заранее программируют в детях неуверенность и ограничивают их шансы стать успешными в карьере и личной жизни.

AdMe.ru рекомендует всем настоящим и будущим родителям ознакомиться со статьей Элмора, чтобы не совершать этих промахов.

1. Мы не даем детям рисковать.


Мы живем в современном мире, полном опасностей на каждом шагу. Лозунг «Безопасность превыше всего» усиливает наш страх потерять детей, поэтому мы окружаем их всеобщей заботой. Европейские психологи обнаружили: если дети не играют на улице, если им ни разу не пришлось упасть и ободрать коленку, то во взрослой жизни они часто страдают фобиями.
Ребенку следует упасть несколько раз, чтобы понять, что это нормально. Подросткам следует поссориться и пережить горечь первой любви, чтобы обрести эмоциональную зрелость, без которой невозможны долгосрочные отношения.

Исключая риск из жизни детей, взрослые порождают у них высокомерие, заносчивость и низкую самооценку в будущем.

2. Мы слишком быстро бросаемся на помощь.

Сегодняшнее поколение молодых людей не развило в себе некоторые умения, которые были присущи детям 30 лет назад. Когда мы слишком скоро приходим на помощь и чрезмерно окружаем ребенка «заботой», мы лишаем его необходимости самому искать выход из сложных ситуаций.
Рано или поздно дети привыкают к тому, что кто-то их всегда спасает: «Если я ошибусь или не достигну цели, то взрослые исправят и разгребут последствия». Хотя в действительности мир взрослых отношений устроен совершенно иначе.

Ваши дети рискуют оказаться неприспособленными к взрослой жизни.

3. Мы слишком легко восторгаемся ими.

Движение за повышение самооценки началось еще с поколения бэби-бумеров, а в 1980-е оно пустило корни в школе. Правило «каждый участник получает кубок» позволяет ребенку почувствовать себя особенным. Но исследования современных психологов показывают, что такой метод поощрения имеет непредвиденные последствия.
Через какое-то время ребенок замечает, что единственные люди, кто считает его замечательным, — это мама и папа, а остальные так не считают. И тогда ребенок начинает сомневаться в объективности своих родителей. Ему приятно получать похвалу, но он понимает, что это никак не связано с действительностью.

Со временем такой ребенок учится жульничать, преувеличивать и лгать, чтобы избегать неудобной реальности. Потому что он просто не приспособлен к столкновениям со сложностями.

4. Мы позволяем чувству вины затмевать хорошее поведение.

Ваш ребенок не должен любить вас каждую минуту. Ему предстоит преодолеть много неприятностей в этой жизни, но в этом может помешать избалованность. Поэтому говорите детям «нет» и «не сейчас», чтобы они учились бороться за свои желания и потребности. Если в семье несколько детей, родители обычно считают несправедливым награждать одного ребенка и оставлять обделенным другого. Но награждать всех и всегда нереалистично. Такими действиями мы упускаем возможность показать детям, что успех зависит от наших собственных усилий и благих поступков.

Дважды подумайте, прежде чем вознаграждать детей поездками в торговые центры. Если ваши отношения основаны только на материальных стимулах, дети не будут чувствовать ни внутренней мотивации, ни безусловной любви.

5. Мы не делимся ошибками из собственного прошлого.

Настанет время, когда здоровый подросток обязательно пожелает «расправить крылья» и набить собственные шишки. И взрослый должен разрешить ему сделать это. Но это вовсе не означает, что мы не будем помогать детям ориентироваться в неизвестных вещах и событиях. Поделитесь с детьми ошибками, которые вы совершали в их возрасте, но избегайте излишних нравоучений про курение, алкоголь и наркотики.
Дети должны быть готовы к встрече с неприятностями и уметь отвечать за последствия своих решений.

Расскажите им, что вы чувствовали, когда столкнулись с похожими обстоятельствами, чем руководствовались в поступках, какие уроки усвоили.

6. Мы путаем интеллект и одаренность со зрелостью.

Интеллект часто используется в качестве меры зрелости ребенка, и в результате родители предполагают, что умный ребенок готов к реальному миру. Это не так. Некоторые профессиональные спортсмены и молодые звезды Голливуда, например, обладают огромным талантом, но все же попадают в публичные скандалы.
Не считайте, что ваш ребенок талантлив во всем.

Не существует волшебного «возраста ответственности» или руководства о том, когда ребенку пора давать какие-то конкретные свободы.

Но есть хорошее правило — наблюдать за другими детьми такого же возраста. Если вы замечаете, что ровесники вашего ребенка гораздо более самостоятельны, то, возможно, вы сами сдерживаете развитие у него независимости.

7. Мы сами не делаем того, чему учим детей.

Как родители, мы должны моделировать ту жизнь, которую желаем для наших детей. Сейчас именно мы — лидеры своей семьи, поэтому должны придерживаться правды в отношениях с окружающими. Следите за своими проступками, даже мелкими, потому что за вами наблюдают ваши дети.

Если вы не идете в обход правил, то дети будут знать, что это неприемлемо и для них. Покажите детям, что значит всецело и с удовольствием помогать другим. Делайте людей и места лучше, чем они были до вас, и ваши дети будут делать так же.

Автор: Кэйти Каприно

28.01.2014

Перевод: forbes.ru

Батькам третьокласників

Третій клас є переломним в житті молодшого школяра. Багато вчителів відзначають, що саме з третього року навчання діти починають дійсно усвідомлено відноситися до навчання, виявляти активну зацікавленість до пізнання.

Це багато в чому пов'язане з тими значними змінами, які відбуваються в загальному інтелектуальному розвитку дітей в даний період. Психологічні дослідження показують, що між другим і третім класами відбувається "стрибок" в розумовому розвитку учнів. Саме на цьому етапі навчання відбувається активне засвоєння і розвиток розумових операцій, інтенсивніший розвиток отримує вербальне мислення, тобто мислення, що оперує поняттями.

Нові можливості мислення стають підставою для подальшого розвитку інших пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті. Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін так писав про особливості розвитку молодших школярів: "Пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття таким, що думає".

Активно розвивається і здатність дитини довільно управляти своїми психічними процесами, вона вчиться володіти своєю увагою, пам'яттю, мисленням.

Ці зміни в інтелектуальному розвитку третьокласників мають бути активно використані в розвиваючій роботі з дітьми. У бесіді з батьками психологові важливо підкреслити, що  саме вони можуть надати істотну допомогу в проведенні такої роботи, направленої на реалізацію значних потенційних можливостей дітей цього віку.

Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило,  успішні учні мають кращі показники розвитку уваги.

Спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги вносять неоднаковий "внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при опануванні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов'язана з розподілом уваги, а навчання читанню – із стійкістю уваги. Таким чином, розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних учбових предметів.

Складність, проте, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги (але навіть він різко – у 2 рази – збільшується впродовж молодшого шкільного віку). В той же час такі властивості уваги, як розподіл, перемикання і стійкість, можна і потрібно у дитини тренувати.

Для успішності в навчанні необхідно також розвивати пам'ять молодших школярів.

Найбільш поширений прийом запам'ятовування у молодших школярів – багатократне повторення, що забезпечує механічне заучування. Проте при зростаючому об'ємі учбового матеріалу він перестає себе виправдовувати. Тому вже в початковій школі діти починають випробовувати потребу якісно інших способів роботи.

Вдосконалення пам'яті у молодших школярів пов'язане насамперед з придбанням і засвоєнням таких способів і стратегій запам'ятовування, в основі яких лежить організація матеріалу, що запам'ятовується. Прийоми смислового запам'ятовування, логічна пам'ять вимагають спеціальних зусиль з свого формування.

Основою логічної пам'яті є використання розумових процесів як опора, засіб запам'ятовування. Така пам'ять заснована на розумінні.

В зв'язку з цим доречно пригадати вислів Л.М. Толстого: "Знання лише тоді знання, коли воно придбане зусиллям думки, а не однією пам'яттю".

Як розумові прийоми запам'ятовування можуть бути використані виділення смислових опор, класифікація, складання плану та ін.

Доцільно продемонструвати дітям і різні мнемотехнічні прийоми, а також розкрити можливості письмової мови як засобу запам'ятовування.

Для того, щоб розумова дія могла бути використане як опора для запам'ятовування, саме ця дія має бути спочатку сформована. Наприклад, перш ніж використовувати прийом класифікації для запам'ятовування якого-небудь матеріалу, необхідно опанувати класифікацію як самостійну розумову дію.

Тому особливо важлива роль в роботі з дітьми належить розвитку їх розумових здібностей.Основна увага має бути приділена навчанню елементам логічного мислення: виділенню різних ознак предметів, порівнянню, знаходженню спільного і відмінного, класифікації, умінню давати прості визначення.

Направляючи зусилля на розвиток мислення дітей, батькам необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості (склад розуму, пізнавальний стиль, темп розумової діяльності, здатність сприйняття та ін.). При цьому не слід забувати і про якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці.

Не дивлячись на інтенсивний розвиток вербального, понятійного мислення, більшість дітей приблизно до 10 років відносяться не до розумового типу, а до художнього. Тому цілеспрямований розвиток понятійного мислення слід поєднувати з не менш цілеспрямованим вдосконаленням образного мислення і приділяти увагу розвитку дитячої уяви.

Тепер звернемося до такої важливої проблеми, як розвиток у школярів інтересу до читання."Люди перестають мислити, коли вони перестають читати" – вважав філософ Д.Дідро.

Як же допомогти дитині стати читачем?

До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.

Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.

Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.

Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.

Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.

Поради батькам

Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В.Уїльямса. Ось деякі з них:

•        Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

•        Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями про прочитане і тому подібне.

•        Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як дарунки.

•        Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

•        На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).

•        Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

•        У будинку має бути дитяча бібліотека.

•        Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

•        Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

•        По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

•        Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

•        Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх ім.

•        Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і упевненість в собі.

•        Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

•        Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів – нехай діти читають все що завгодно!

•        Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з'являється відчуття закінченості і задоволення.

•        Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.

"Математичні фантазії"

Екскурсія до музею

12 березня вихованці 1 -2 класів відвідали Добровеличківський краєзнавчий музей, де відкрились дві виставки. 

Перша - персональна виставка самодіяльного художника з м. Помічної - Пошолока Миколи Констянтиновича - вразила різноманіттям, виконаних ним, картин. Це  портрети, створені олівцем, та інші картини, написані  маслом. Науковий співробітник музею Куделя Наталя Юріївна  розповіла дітям , що автор цих чудових робіт,  Микола Констянтинович,  дуже цікава і  творча особистість, активна і багатогранна  людина.

Друга – виставка хусток. Гарно оформлена виставка, зачарувала і дітей і педагогів.  Наталя Юріївна цікаво розповіла дітям про місце хустки в житті нашого народу та про традиції українців, пов’язаних з хусткою.  Показала  хустки, яким по 100 і навіть 200 років. А також продемонструвала способи носіння хусток в різні часи. Деякі дівчатка виступили в ролі моделей і перенеслись на багато років назад, приміряючи старовинні хустки. 

Діти завжди отримують задоволення від походів до музею. Не виключенням було і це відвідування. Всі щиро подякували робітникам музею за їх працю. На згадку зробили чимало фото.

Каштан-сенкан

 10 березня учні 2 класу в рамках проекту «Читацький сад» починають роботу над створенням нового поетичного дерева «Каштан-сенкан».  Для того, щоб створити вірш, потрібно мати  дар від Бога... А от  сенкан - східний стиль написання віршів,  освоїти  зовсім не складно, навіть більше  того, - це корисно!   Слово "сенкан" походить від фр. слова "п’ять" і означає неримований вірш у п’ять рядків на запропоновану тему.  Але, може,  така форма допоможе комусь висловитися, розвинути свої творчі здібності. Сенкан допомагає узагальнити інформацію, схоплювати складні ідеї та формулювати їх декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть всього кілька ... хвилин. Збірку віршів вирішили назвати «З Україною в серці» і присвятити її 201-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Вірші, на українську тематику, діти будуть записувати в спеціально підготовлені зошити у вигляді дерева. Кожен вірш потрібно проілюструвати, гарно оформити. За кожен створений вірш, на дереві буде з’являтися каштан, плід праці і творчості. Робота продовжиться до 9 квітня, тоді і будуть підведені підсумки творчої роботи школярів.

Глечики для бабусь

Свято "Вишитий рушник - оберіг українського народу"

 6 березня в 2 класі ( вчитель Грон І.А. та вихователь Козеровська Я.В.) пройшло чудове свято « Вишитий рушник - оберіг українського народу», яке діти напередодні свята 8 Березня, присвятили своїм мамам та бабусям. Вихованці в українському вбранні з хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічали дорогих гостей. На свято були запрошені науковий співробітник Добровеличківського краєзнавчого музею Куделя Наталя Юріївна, майстриня-вишивальниця Осіпенко Надія Іванівна, батьки, гості.  Клас був прикрашений рушниками, вишитими Надією Іванівною та надписами з прислів’ями про рушник: «Хата без рушників, що родина без дітей»,  « Рушники на кілочку – хата у віночку» та інші. Протягом свята Ірина Анатоліївна більше ознайомила вихованців з оберегом української родини - рушником, із значенням його в побуті, традиціями  і звичаями, пов’язаними з рушниками.  Запрошені на захід шефи-шестикласники цікаво розповіли про різновиди рушників і їх призначення. Мама Юлії Болтян розповіла дітям чудову легенду « Як мама рушничком стала». Наталя Юріївна проінформувала про майстринь-вишивальниць нашого району. А Надія Іванівна дивувала своїми чудовими роботами та розказала, що з давніх – давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише  розумітися на орнаментах. Діти співали пісні «Ой рушник-рушничок», «Рушники», слухали запис «Пісня про рушник». Дівчатка виконали танок з рушниками. Звичайно, не обійшлося без подарунків. Діти їх підготували дуже багато: це і тарілочки, оздоблені насінням, і глечики, прикрашені витинанкою, і шкатулочки з пластикових пляшок. Свято пройшло в теплій родинній обстановці. Всі  отримали велику насолоду від спілкування, на душі, хоч на деяку мить, у цей неспокійний час для нашої країни, було спокійно і затишно.

 

                               Хід свята

Мета: Ознайомити учнів з оберегом української родини - рушником, із значенням його в побуті, навчити читати візерунки вишиті на рушниках. Пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу. Виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу. Виховувати глибокі почуття до батьків, пошани до людей праці.

Обладнання: різні стародавні і сучасні рушники; на стіні плакат: «Хата без рушників, що родина без дітей» « Рушники на кілочку – хата у віночку», « Не лінуйся, дівонько, вишивати – буде чим гостей шанувати», хліб на вишитому рушнику, запис  «Пісні про рушник» А. Малишка, мультимедійна презентація.

Місце проведення: святково прибраний клас.

Учасники: учні 2 класу, вчитель, науковий співробітник Добровеличківського краєзнавчого музею Куделя Наталя Юріївна, майстриня-вишивальниця Осіпенко Надія Іванівна, батьки, гості.  

                             Звучить запис "Пісня про рушник"

Вчитель. Доброго дня, шановні гості, дорогі наші батьки, учителі, діти!!!            Я рада вітати вас сьогодні у нашій вітальні. Влаштовуйтесь якнайзручніше. Хай вам буде спокійно і затишно на душі,  щоб ви отримали велику насолоду від нашого спілкування. Запрошую вас до розмови на тему "Рушник, що вміє промовляти". Це свято ми присвячуємо сьогодні нашим рідним, дорогим і любим матусям і бабусям, а також усім жінкам!!!

Звучить музика, до зали заходять діти в українському вбранні,  хлопчик і дівчинка з хлібом-сіллю на вишитому рушнику.

Дівчинка в українському вбранні

       Добрий день вам, добрі  люди! Хай вам щастя – доля буде,

       Не на день і не на рік,а на довгий – довгий вік.

       Хлопчик в українському вбранні

       Ми гостей своїх стрічаєм круглим, пишним короваєм.

       З рушником берем таріль,коровай кладем і сіль.

       Шанобливо сіль підносим і, вклонившись, щиро просим

     « Любий гостю наш, приймай і рушник, і коровай».

Учитель:

Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося раніше жодне свято, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.

 Рушник... Як багато промовляє це слово! Український рушник! На ньому вишита доля нашого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

1.Д итина:       У нас сьогодні, наче, вечорниці

                          Милують око диво – рушники

                          Дівочий сміх лунає у світлиці

                          Як добре, що є звичаї такі.

 2.Дитина:      Збиратися разом, співати, гуляти,

                        Про Україну – неньку розмовляти.

                        Дізнатись більше про традиції, обряди,

                        Культуру та історію ми завжди раді.

 3.  Дитина:    Скільки багатства у нашого народу!

                        В криниці мудрості не висиха вода.

                        Свято шануються закони роду.

                        Душі народної скарбниця не згаса.

4.   Дитина:    А мова наша, рідна мова.

                        Чи то не золото, не скарб?

                        Вона, мов гілка калинова –

                        Красою вабить і цілющий має дар.

5.  Дитина:    А як же не згадать про пісню –

                       Сумну й веселу, радісну й тужну.

                       Вона то у блакить зрина небесну,

                       То серце наше крає від жалю.

6.  Дитина:    Не вистачить нам ночі, мабуть,

Щ                   Щоб розказати про усі оті скарби                                                                                     Адже сьогодні ми прийшли сюди,

                        Щоб розказати вам про рушники.

Учитель:

 Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я: "Хата без  рушників, що родина - без дітей", "Рушник на кілочку - хата у віночку". Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.

Шановні учні! У вас були пошукові завдання дізнатися від рідних своїх:  мам, бабусь,  прабабусь про призначення рушника в українському побуті,  обрядах. Отже що ми знаємо про рушник?

 Учні.

1. Моя бабуся рушником накриває хліб на столі.        

 2. Моя мама на Великдень йде святити пасху, яку накриває вишитим рушником.

3. Я була на весіллі і бачила, що на вишитому рушнику молоді давали клятву одне одному.

4. У моєї тітки будували хату. І коли верх хати був готовий, його прикрашали букетом     квітів.перев»язаних рушником.

5.Портрет Шевченка в класі завжди прикрашений рушником. 

7.Дитина:  Рушники – це одвічні обереги неба, ними треба дорожити

                    І все про них знати треба! Рушник і хату прикрашає,

                    Рушник в дорогу споряджає, рушник з народом був віки,

                    Тож тчімо й вишиваймо для роду рушники!

8.Дитина:  Скільки вас і які, України рушники?

                   Рушничок для дитини. Рушники на всі дні.

                   Рушничок для хатини,ще й весільні рушники.

                   Рушники для недолі. Рушнички для малят.

                   Рушнички барвінкові,для веселих всіх свят.

9.Дитина:     Рушнички всі в узорах  і рушник на щодень,

                     Різнобарвні в кольорах,  ще й рядочки з пісень.

                      Рушники України – для обличчя і рук,

                    З ними діти зростали, брали в світ в дні розлук.

Вчитель:

Ще більше інформації про призначення рушників підготували нам наші шефи – учні 6 класу

1 учень : (з рушником долі).

Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

2 учень : (рушник-завивач).

До жінки, що народила дитину, приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:

Радуйся, земле, радій, родино

 Радуйся з нами, нова дитино,

 В тебе доволі і ласки, і дива,

Хай не цурається доля щаслива.

3 учень : (рушник-утирач).

Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник-утирач. На ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або "Доброго здоров'я".

Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла: "Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним щодниноньки, добрий, веселенький".

4  учень:  ( весільний рушник)

      Найбільше обрядових сюжетів, пов’язаних з рушниками, збереглося у   весільному обряді. На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев'язувала рушниками сватів. У день весілля ставали на рушник наречені. Такий рушник називали обрядовий, весільний.

     Вишитий рушник на весіллі символізував чистоту і доброчесність нареченого і нареченої. Є таке народне прислів’я: "На рушник стати-вірного друга мати". Рушник молодим повинна вишивати мати. Він обов'язково повинен бути вишитий хрестиком, бо це символ довголіття. А на ньому мати вишивала повні чаші, налиті вином, щоб легким було життя молодих. Тому по особливому сприймаються і слова з весільної пісні:

                    Не впади, горошино,

На весільну стежину

Де зійшлися дві долі

в житті в ці хвилини святкові

На яснім рушникові

Вам єднатись навік, молоді.

    Іншим рушником мати пов'язує руки молодим. На ньому вишивалися голуби, щоб життя наречених було, як у голуба з голубкою, щоб рід свій продовжували.

Ваші руки мати з’єднала ясним рушником.

Щоб не знали ви горя-розлуки

          І весь вік воркували рядком.

Готувати рушники – означало дбати про дівочий посаг (тобто придане). Тому матері навчали своїх дочок ще з раннього віку вишивати. Довгими осінніми та зимовими вечорами дівчата, співаючи, мережили узори рушників. Від того, якими виходили рушники, скільки встигала дівчина їх вишити, складалася думка про її працьовитість.

Учитель:

 Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".     Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.

Виступ мами учня:

Слово "Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз вам, діти, розповім легенду про те, як мати рушничком стала.

...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи".

 Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила: "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання свєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже".

 Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.

                                               Звучить «Пісня про рушник»

Вчитель.

Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Слова «Рушник» і «Мати» часто зустрічаються разом. Тому ці слова оспівують не тільки в піснях, а й пишуть про них вірші.

Учні читають вірші

10.Дитина.   1.Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

2.Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

 3.І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

11.Дитина: Здарувала мені мати рушничок в дорогу.

                         Завернула хлібину в нього  і мовила:

                         «На, руш, благословляю».

                       А доріжка із квітів ніби до серця мого промовля:

                       «Не заблукай у світі, дорога додому хай буде легка,

                        Як пісня для душі – зацвіте оте вишиття.                                            

   12. Дитина:   Доріжки ненька білі вишивала.

                          А заполоч блакитну з хвилі брала,

                          Із клубочка свого серця – жар червоний,

                          З пасма ночі та із смутку –

                           Хвилю чорну.

      Пісня « Ой рушник-рушничок» (Присвячується мамам)

13. Дитина     Моя бабуся гарно вишиває:

                         Цвітуть на полотні троянди й виноград.

                 Розмай калиновий там грає, 

                 І дивні птахи щебетять.

                 Навіть з’єдналось чорне і червоне,

                 Мойого краю гордість і краса.

                 Душа народу – малинові дзвони,

                 Його веселка і його краса.

14.Дитина        Крізь сторічну даль, крізь журбу і печаль

                          Бабусин рушник до мене прийшов

                          І мені приніс щебетання птахів,

                          Мрії і жагу, солоність бабусиних сліз.

                          Розвісила бабуся рушники, хоч каже дехто:

                          «Вже виходять з моди»,

                          Та чую я , як б’ється із віків

                           Минуле мого рідного народу.

15. Дитина:      В гарячих візерунках пломенить

                          Пролита кров за правду і за волю,

                          І кожна нитка райдужно горить –

                           Розказує про України долю.

                          Розвісила бабуся рушники –

                          І ожили на рушниках віки,

                          Запахли в хаті трави, квіти.

                          Вони зі мною стали говорити.

                  Пісня «Рушники» (присвячується бабусям)

Вчитель:

 Ви подивіться: оцей рушник, який у багатьох хатах уже зневажили, заховали як річ непотрібну подалі від очей людських "живе" поряд з нами від часу народження, веде нас по життю і проводжає в останню путь. Вдумайтесь: чи помилимось ми, коли назвемо рушник нашою святинею? І при народженні, і в армії, і при сватанні, і на весіллі в'яжуть молодим руки рушником, помирає людина - і в останню дорогу її проводжає рушник.

 З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили,як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте,звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.

А тепер погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось сьогодні у нашому класі.

16. Дитина:   Скільки ви, українки,із квіток і рослин

                          Змайстрували в зазимки рушників для родин!

                           На весь світ розіслали всі узори   

                           Рушники не для слави, рушники для душі.

    Уявімо собі руки і обличчя тих людей, які вишивали, творили ці неповторні малюнки! І, мабуть, кожний знаходив у тому чи іншому рушникові  близьке його душі і серцю. Він нагадував людині про якісь події її життя. Кожний рушник може розповісти про місцевість, де жили чи живуть їх творці. І сьогодні ми запросили наукового співробітника Добровеличківського краєзнавчого музею Куделя Наталя Юріївна, яка дуже багато знає про майстринь-вишивальниць нашого району.

Виступ Н.Ю.Куделі

 А ще ми запросили на наше свято чудову жінку, справжню майстриню, яка має золоті руки, вміння вишивати – Осіпенко Надію Іванівну. Вона вам і розповість про свою творчість і покаже свої вишиванки. Ми знаємо, що це важкий і клопітний труд. В чому секрет вашого успіху ? Ось послухайте розповідь вельмишановної жительки нашого села.

Виступ Надії Іванівни

 Учитель:

Я думаю, діти, вам стало зрозуміло, що секрет успіху такої творчості в  працелюбності, в любові до рідної землі, глибокому розумінні народного мистецтва і використанні його скарбів.

Танець з рушниками ( присвячується усім гостям)

17.Дитина:  Де веселкою день виграє, куди сонячний промінь сягає,

                  Український барвистий рушник свої крила у даль простягає.

                 В ньому барви веселі й сумні, це життя, його дві половини,

                 Де і радість, і смуток сплелись, мов у кожної долі дитини.

                 Українські мої рушники – це натруджені в праці роки,

                 Де надія й любов мов дива,  український рушник,

                 В тобі сила жива!

Учитель.

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу . Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.

 Не знаю, якою буде ваша доля, шановні друзі, може прийдеться вам жити у місті, де і місця не знайдеться вишитому рушникові, але хочу, щоб, згадавши сьогоднішню зустріч, ви завжди поспішали до рідного дому, до рідної неньки, до вишитих рушників.

Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі роду і народу. Шануйте і поспішайте завжди до матусі, не забувайте цілувати, щоб потім не картати себе усе життя. Хочемо закінчити свято цією чудовою піснею.

                Пісня Наталії Май «Побажання"