6 березня в 2 класі ( вчитель Грон І.А. та вихователь Козеровська Я.В.) пройшло
чудове свято « Вишитий рушник - оберіг українського народу», яке діти напередодні свята 8 Березня, присвятили
своїм мамам та бабусям. Вихованці в українському вбранні з хлібом-сіллю на
вишитому рушнику зустрічали дорогих гостей. На свято були запрошені науковий
співробітник Добровеличківського краєзнавчого музею Куделя Наталя Юріївна,
майстриня-вишивальниця Осіпенко Надія Іванівна, батьки, гості. Клас був прикрашений рушниками, вишитими
Надією Іванівною та надписами з прислів’ями про рушник: «Хата без рушників, що
родина без дітей», « Рушники на кілочку
– хата у віночку» та інші. Протягом свята Ірина Анатоліївна більше ознайомила вихованців з оберегом української родини - рушником,
із значенням його в побуті, традиціями і
звичаями, пов’язаними з рушниками. Запрошені на захід шефи-шестикласники цікаво
розповіли про різновиди рушників і їх призначення. Мама Юлії Болтян розповіла
дітям чудову легенду « Як мама рушничком стала». Наталя Юріївна проінформувала
про майстринь-вишивальниць нашого району. А Надія Іванівна дивувала своїми
чудовими роботами та розказала, що з давніх – давен у чарівну силу
рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. А сила
рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати
так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах. Діти співали пісні «Ой рушник-рушничок», «Рушники»,
слухали запис «Пісня про рушник». Дівчатка виконали танок з рушниками.
Звичайно, не обійшлося без подарунків. Діти їх підготували дуже багато: це і
тарілочки, оздоблені насінням, і глечики, прикрашені витинанкою, і шкатулочки з
пластикових пляшок. Свято пройшло в теплій родинній обстановці. Всі отримали велику
насолоду від спілкування, на душі, хоч на деяку мить,
у цей неспокійний час для
нашої країни, було спокійно і затишно.
Хід свята
Мета: Ознайомити учнів з оберегом української
родини - рушником, із значенням його в побуті, навчити читати візерунки вишиті
на рушниках. Пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх
промислів українського народу. Виховувати
національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини
українського народу. Виховувати глибокі почуття до
батьків, пошани до людей праці.
Обладнання: різні стародавні і сучасні рушники; на стіні плакат:
«Хата без рушників, що родина без дітей» « Рушники на кілочку – хата у
віночку», « Не лінуйся, дівонько, вишивати – буде чим гостей шанувати», хліб на
вишитому рушнику, запис «Пісні про
рушник» А. Малишка, мультимедійна презентація.
Місце
проведення: святково прибраний клас.
Учасники:
учні 2 класу, вчитель, науковий співробітник Добровеличківського
краєзнавчого музею Куделя Наталя Юріївна, майстриня-вишивальниця Осіпенко Надія
Іванівна, батьки, гості.
Звучить запис "Пісня про рушник"
Вчитель. Доброго дня, шановні гості, дорогі наші
батьки, учителі, діти!!! Я
рада вітати вас сьогодні у нашій вітальні. Влаштовуйтесь якнайзручніше. Хай
вам буде спокійно і затишно на душі, щоб ви отримали велику насолоду від нашого
спілкування. Запрошую вас до розмови на тему
"Рушник, що вміє промовляти". Це свято ми присвячуємо сьогодні нашим
рідним, дорогим і любим матусям і бабусям, а також усім жінкам!!!
Звучить музика, до зали
заходять діти в українському вбранні, хлопчик і дівчинка з хлібом-сіллю на вишитому рушнику.
Дівчинка
в українському вбранні
Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя – доля буде,
Не на день і не на рік,а на довгий –
довгий вік.
Хлопчик
в українському вбранні
Ми гостей своїх стрічаєм круглим, пишним
короваєм.
З рушником берем таріль,коровай кладем і
сіль.
Шанобливо сіль підносим і, вклонившись,
щиро просим
« Любий гостю наш, приймай і рушник, і
коровай».
Учитель:
Хто
з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали.
Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося раніше жодне свято, він завжди був під
рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.
Рушник... Як багато
промовляє це слово! Український рушник! На ньому вишита доля нашого народу. На ньому переплелися і радість,
і біль, і щастя, і горе.
Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.
1.Д итина: У нас сьогодні, наче, вечорниці
Милують око диво –
рушники
Дівочий сміх лунає у
світлиці
Як добре, що є звичаї
такі.
2.Дитина: Збиратися разом,
співати, гуляти,
Про Україну – неньку
розмовляти.
Дізнатись більше про
традиції, обряди,
Культуру та історію ми
завжди раді.
3.
Дитина:
Скільки багатства у нашого народу!
В криниці мудрості не
висиха вода.
Свято шануються закони
роду.
Душі народної скарбниця не
згаса.
4. Дитина: А мова наша, рідна мова.
Чи
то не золото, не скарб?
Вона,
мов гілка калинова –
Красою
вабить і цілющий має дар.
5. Дитина: А як же не згадать про пісню –
Сумну
й веселу, радісну й тужну.
Вона
то у блакить зрина небесну,
То
серце наше крає від жалю.
6. Дитина: Не вистачить нам ночі,
мабуть,
Щ Щоб розказати про усі оті скарби Адже сьогодні ми
прийшли сюди,
Щоб
розказати вам про рушники.
Учитель:
Рушник на стіні... Не було жодної хати в
Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі
прислів'я: "Хата без рушників, що
родина - без дітей", "Рушник на кілочку - хата у віночку".
Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над
вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.
Шановні
учні! У вас були пошукові завдання дізнатися від рідних своїх: мам, бабусь, прабабусь про призначення рушника в
українському побуті, обрядах. Отже що ми
знаємо про рушник?
Учні.
1. Моя бабуся
рушником накриває хліб на столі.
2. Моя мама на Великдень йде святити пасху,
яку накриває вишитим рушником.
3. Я була на
весіллі і бачила, що на вишитому рушнику молоді давали клятву одне одному.
4. У моєї тітки
будували хату. І коли верх хати був готовий, його прикрашали букетом квітів.перев»язаних рушником.
5.Портрет
Шевченка в класі завжди прикрашений рушником.
7.Дитина: Рушники – це одвічні обереги неба, ними треба
дорожити
І все про них знати треба! Рушник і хату
прикрашає,
Рушник в дорогу споряджає, рушник з народом
був віки,
Тож тчімо й вишиваймо для
роду рушники!
8.Дитина: Скільки вас і які, України рушники?
Рушничок для дитини. Рушники
на всі дні.
Рушничок для хатини,ще й
весільні рушники.
Рушники для недолі. Рушнички
для малят.
Рушнички
барвінкові,для веселих всіх свят.
9.Дитина: Рушнички
всі в узорах і рушник на щодень,
Різнобарвні
в кольорах, ще й рядочки з пісень.
Рушники України – для
обличчя і рук,
З ними діти зростали,
брали в світ в дні розлук.
Вчитель:
Ще більше інформації про призначення рушників підготували
нам наші шефи – учні 6 класу
1 учень : (з рушником долі).
Приходила
людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини
рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і
мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок
після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на
ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все
життя.
2 учень : (рушник-завивач).
До жінки, що народила дитину, приходили з рушниками, у які загортали хліб та солодощі, щоб
життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:
Радуйся, земле, радій, родино
Радуйся з нами, нова
дитино,
В тебе доволі і ласки, і
дива,
Хай не цурається доля щаслива.
3 учень : (рушник-утирач).
Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник-утирач. На
ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або
"Доброго здоров'я".
Цей
рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла:
"Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним
щодниноньки, добрий, веселенький".
4 учень: ( весільний
рушник)
Найбільше
обрядових сюжетів, пов’язаних з рушниками, збереглося у весільному обряді. На заручинах, коли дівчина погоджувалася
вийти заміж, вона перев'язувала рушниками сватів. У день весілля ставали на
рушник наречені. Такий рушник називали обрядовий, весільний.
Вишитий рушник на весіллі символізував
чистоту і доброчесність нареченого і нареченої. Є таке народне прислів’я: "На рушник стати-вірного
друга мати". Рушник молодим
повинна вишивати мати. Він обов'язково повинен бути вишитий хрестиком, бо це
символ довголіття. А на ньому мати вишивала повні чаші, налиті вином, щоб
легким було життя молодих. Тому по особливому сприймаються і слова з весільної
пісні:
Не впади, горошино,
На весільну стежину
Де зійшлися дві долі
в житті в ці хвилини святкові
На яснім рушникові
Вам єднатись навік, молоді.
Іншим
рушником мати пов'язує руки молодим. На ньому вишивалися голуби, щоб життя
наречених було, як у голуба з голубкою, щоб рід свій продовжували.
Ваші руки мати з’єднала ясним
рушником.
Щоб не знали ви горя-розлуки
І весь вік воркували рядком.
Готувати
рушники – означало дбати про дівочий посаг (тобто придане). Тому матері навчали
своїх дочок ще з раннього віку вишивати. Довгими осінніми та зимовими вечорами
дівчата, співаючи, мережили узори рушників. Від того, якими виходили рушники,
скільки встигала дівчина їх вишити, складалася
думка про її працьовитість.
Учитель:
Стверджують, що саме слово "рушник"
походить від слова "рушати". Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію,
замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить
тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від
нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого
порогу.
Виступ мами учня:
Слово
"Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз вам, діти,
розповім легенду про те, як мати рушничком стала.
...Було
це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів.
На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як їх мати. Сядуть
було біля неї та й кажуть: "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню
співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи".
Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі
говорила: "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож
бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами
розділила. А даруючи говорила: "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік
прохання свєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу
беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя
величає, здоров'я береже".
Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в
рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує
звичай, пов'язаний з цими рушниками.
Звучить «Пісня про рушник»
Вчитель.
Український рушник
оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з
нас! Слова «Рушник» і «Мати» часто зустрічаються разом. Тому ці слова оспівують
не тільки в піснях, а й пишуть про них вірші.
Учні
читають вірші
10.Дитина. 1.Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
2.Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
3.І біль із
серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
11.Дитина:
Здарувала мені мати рушничок в дорогу.
Завернула хлібину в
нього і мовила:
«На, руш, благословляю».
А
доріжка із квітів ніби до серця мого промовля:
«Не
заблукай у світі, дорога додому хай буде легка,
Як пісня для душі – зацвіте оте вишиття.
12. Дитина: Доріжки ненька білі вишивала.
А
заполоч блакитну з хвилі брала,
Із клубочка свого серця – жар червоний,
З пасма ночі та із смутку –
Хвилю чорну.
Пісня
« Ой рушник-рушничок» (Присвячується мамам)
13. Дитина Моя
бабуся гарно вишиває:
Цвітуть
на полотні троянди й виноград.
Розмай калиновий там
грає,
І дивні птахи щебетять.
Навіть з’єдналось чорне і червоне,
Мойого краю гордість і
краса.
Душа
народу – малинові дзвони,
Його
веселка і його краса.
14.Дитина
Крізь
сторічну даль, крізь журбу і печаль
Бабусин рушник до мене
прийшов
І мені приніс
щебетання птахів,
Мрії і жагу, солоність
бабусиних сліз.
Розвісила
бабуся рушники, хоч каже дехто:
«Вже виходять з моди»,
Та чую я , як
б’ється із віків
Минуле мого рідного народу.
15. Дитина: В гарячих візерунках
пломенить
Пролита
кров за правду і за волю,
І
кожна нитка райдужно горить –
Розказує про України
долю.
Розвісила бабуся рушники –
І ожили на рушниках віки,
Запахли в хаті трави,
квіти.
Вони зі мною стали говорити.
Пісня «Рушники»
(присвячується бабусям)
Вчитель:
Ви подивіться: оцей рушник, який у багатьох
хатах уже зневажили, заховали як річ непотрібну подалі від очей людських
"живе" поряд з нами від
часу народження, веде нас по життю і проводжає в останню путь. Вдумайтесь: чи
помилимось ми, коли назвемо рушник нашою святинею? І при народженні, і в армії,
і при сватанні, і на весіллі в'яжуть молодим руки рушником, помирає людина - і
в останню дорогу її проводжає рушник.
З давніх – давен у чарівну силу рушника
вірили,як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте,звідки ж
бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники
можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.
А
тепер погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось сьогодні у нашому класі.
16.
Дитина: Скільки ви, українки,із квіток і рослин
Змайстрували в зазимки
рушників для родин!
На
весь світ розіслали всі узори
Рушники
не для слави, рушники для душі.
Уявімо собі руки
і обличчя тих людей, які вишивали, творили ці неповторні малюнки! І, мабуть,
кожний знаходив у тому чи іншому рушникові
близьке його душі і серцю. Він нагадував людині про якісь події її
життя. Кожний рушник може розповісти про місцевість, де жили чи живуть їх
творці. І
сьогодні ми запросили наукового співробітника Добровеличківського краєзнавчого
музею Куделя Наталя Юріївна, яка дуже багато знає про майстринь-вишивальниць
нашого району.
Виступ Н.Ю.Куделі
А ще ми запросили
на наше свято чудову жінку, справжню майстриню, яка має золоті руки, вміння
вишивати – Осіпенко Надію Іванівну. Вона вам і розповість про свою творчість і
покаже свої вишиванки. Ми знаємо, що це важкий і клопітний труд.
В чому секрет вашого успіху
? Ось послухайте розповідь вельмишановної
жительки нашого села.
Виступ Надії Іванівни
Учитель:
Я думаю, діти, вам стало зрозуміло, що секрет успіху такої творчості в працелюбності, в любові до рідної землі,
глибокому розумінні народного мистецтва і використанні його скарбів.
Танець з рушниками ( присвячується усім гостям)
17.Дитина: Де веселкою день виграє, куди сонячний
промінь сягає,
Український барвистий
рушник свої крила у даль простягає.
В ньому барви веселі й сумні, це життя, його
дві половини,
Де
і радість, і смуток сплелись, мов у кожної долі дитини.
Українські
мої рушники – це натруджені в праці роки,
Де надія й любов мов
дива, український рушник,
В тобі сила жива!
Учитель.
Хліб і рушник -
одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою
гостинності українського народу . Прийняти рушник, поцілувати хліб
символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей
звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.
Не знаю, якою
буде ваша доля, шановні друзі, може прийдеться вам жити у місті, де і місця не
знайдеться вишитому рушникові, але хочу, щоб, згадавши сьогоднішню зустріч, ви
завжди поспішали до рідного дому, до рідної неньки, до вишитих рушників.
Спасибі вам, люди добрі, за вашу
щирість, за участь у нашому святі роду і народу. Шануйте і поспішайте завжди до матусі, не забувайте
цілувати, щоб потім не картати себе усе життя. Хочемо закінчити свято цією
чудовою піснею.
Пісня Наталії Май «Побажання"
