Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Правило
1.
Заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті,
роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „ газ ” і натиснути на
гальма.
Правило 2.
Не поспішайте. Старий, вічний
педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина
вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить
учіння, школу, а може й ... вас.
Правило 3.
Безумовна любов. Ви любите свою
дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це
допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.
Правило
4.
Не бийте лежачого. Двійка, а для
когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті
ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5.
Щоб позбавити дитину недоліків,
намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і
говоріть тільки про нього.
Правило 6.
Вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною,
почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.
Правило 7 - головне.
Хваліть – виконавця, критикуйте –
виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати
глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від
оцінки її роботи.
Правило 8 – найважче .
оцінка повинна порівнювати
сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними
нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.
Правило
9.
Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною
дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
Правило 10
Виділіть у морі помилок острівок
успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх
своїх навчальних зусиль.
Правило 11 .
Ставте перед дитиною найбільш
конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.
Правило 12 .
Не рвіть останню нитку. Досить часто
дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою
успішність у навчанні. Якщо ж в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її
треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна
витягнути дитину до активного життя у навчанні.
Для того, щоб усі правила виявились
ефективними, необхідно їх об’єднувати: дитина повинна бути не об’єктом, а
співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої
досягнення.
