Конкурс «Бібліотечне дерево» 

в рамках проекту «Читацький сад»  розпочато!!!

Уже доброю традицією, тепер уже для учнів 3 класу, стали походи до Центральної дитячої  бібліотеки на початку вересня. В першому класі це була  екскурсія-ознайомлення з бібліотекою. В другому класі ми підвели підсумки конкурсу  «Найактивніший читач літа». І ось тепер, третьокласники завітали з метою оголосити новий конкурс.

З першого класу діти розпочали роботу над проектом «Читацький сад». За два роки було посаджено 4 дерева: «Яблунька оповідань», «Тарасова грушка», «Повчальне дерево», «Каштан-сенкан». Продовжуючи роботу над проектом учні візьмуть участь у  конкурсі «Бібліотечне дерево» .

Третього вересня ,завітавши до бібліотеки, діти ознайомилися з умовами конкурсу, які розповіла класний керівник Грон І.А. Конкурс буде проходити з вересня по травень.  Кожного місяця на « Бібліотечному дереві» буде з’являтися листочок у вигляді книжечки, на якому буде зазначено число, яке відповідатиме числу прочитаних книжечок за місяць. Таких листочків буде всього 9. А ось хто скільки книг прочитає і переможе в цьому конкурсі ми дізнаємося аж у травні. Помічником у цій справі стане наша улюблена бібліотекарка  Смоктій  Ольга Миколаївна. Саме вона буде допомагати підбирати книги, які відповідатимуть віку дітей, а також перевірятиме зміст прочитаного. Відповідальною за постачання інформації про прочитані книги, діти вибрали Іщенко Ганну, найактивнішу читачку класу. Вона буде робити це в кінці кожного місяця.

 Ольга Миколаївна ще раз розповіла дітям про правила поведінки в бібліотеці та правила поводження з книгами. Розповіла про нові книги, які нещодавно з’явилися в бібліотеці, а також про різноманітні цікаві періодичні видання для дітей: «Стежка», «Яблунька», «Барвінок» та інші. На завершення зустрічі, коли бібліотекар запитала,чи знають діти вірші про Україну, учні  хором розказали вірш Ліни Костенко «Усе моє, все зветься Україна», напередодні вивчений на уроці. На згадку сфотографувались.

7 ошибок воспитания, которые мешают детям добиваться успеха

Эксперт по лидерству, автор психологических бестселлеров Тим Элмор за время своих исследований выявил типичные ошибки родителей, которые заранее программируют в детях неуверенность и ограничивают их шансы стать успешными в карьере и личной жизни.

AdMe.ru рекомендует всем настоящим и будущим родителям ознакомиться со статьей Элмора, чтобы не совершать этих промахов.

1. Мы не даем детям рисковать.


Мы живем в современном мире, полном опасностей на каждом шагу. Лозунг «Безопасность превыше всего» усиливает наш страх потерять детей, поэтому мы окружаем их всеобщей заботой. Европейские психологи обнаружили: если дети не играют на улице, если им ни разу не пришлось упасть и ободрать коленку, то во взрослой жизни они часто страдают фобиями.
Ребенку следует упасть несколько раз, чтобы понять, что это нормально. Подросткам следует поссориться и пережить горечь первой любви, чтобы обрести эмоциональную зрелость, без которой невозможны долгосрочные отношения.

Исключая риск из жизни детей, взрослые порождают у них высокомерие, заносчивость и низкую самооценку в будущем.

2. Мы слишком быстро бросаемся на помощь.

Сегодняшнее поколение молодых людей не развило в себе некоторые умения, которые были присущи детям 30 лет назад. Когда мы слишком скоро приходим на помощь и чрезмерно окружаем ребенка «заботой», мы лишаем его необходимости самому искать выход из сложных ситуаций.
Рано или поздно дети привыкают к тому, что кто-то их всегда спасает: «Если я ошибусь или не достигну цели, то взрослые исправят и разгребут последствия». Хотя в действительности мир взрослых отношений устроен совершенно иначе.

Ваши дети рискуют оказаться неприспособленными к взрослой жизни.

3. Мы слишком легко восторгаемся ими.

Движение за повышение самооценки началось еще с поколения бэби-бумеров, а в 1980-е оно пустило корни в школе. Правило «каждый участник получает кубок» позволяет ребенку почувствовать себя особенным. Но исследования современных психологов показывают, что такой метод поощрения имеет непредвиденные последствия.
Через какое-то время ребенок замечает, что единственные люди, кто считает его замечательным, — это мама и папа, а остальные так не считают. И тогда ребенок начинает сомневаться в объективности своих родителей. Ему приятно получать похвалу, но он понимает, что это никак не связано с действительностью.

Со временем такой ребенок учится жульничать, преувеличивать и лгать, чтобы избегать неудобной реальности. Потому что он просто не приспособлен к столкновениям со сложностями.

4. Мы позволяем чувству вины затмевать хорошее поведение.

Ваш ребенок не должен любить вас каждую минуту. Ему предстоит преодолеть много неприятностей в этой жизни, но в этом может помешать избалованность. Поэтому говорите детям «нет» и «не сейчас», чтобы они учились бороться за свои желания и потребности. Если в семье несколько детей, родители обычно считают несправедливым награждать одного ребенка и оставлять обделенным другого. Но награждать всех и всегда нереалистично. Такими действиями мы упускаем возможность показать детям, что успех зависит от наших собственных усилий и благих поступков.

Дважды подумайте, прежде чем вознаграждать детей поездками в торговые центры. Если ваши отношения основаны только на материальных стимулах, дети не будут чувствовать ни внутренней мотивации, ни безусловной любви.

5. Мы не делимся ошибками из собственного прошлого.

Настанет время, когда здоровый подросток обязательно пожелает «расправить крылья» и набить собственные шишки. И взрослый должен разрешить ему сделать это. Но это вовсе не означает, что мы не будем помогать детям ориентироваться в неизвестных вещах и событиях. Поделитесь с детьми ошибками, которые вы совершали в их возрасте, но избегайте излишних нравоучений про курение, алкоголь и наркотики.
Дети должны быть готовы к встрече с неприятностями и уметь отвечать за последствия своих решений.

Расскажите им, что вы чувствовали, когда столкнулись с похожими обстоятельствами, чем руководствовались в поступках, какие уроки усвоили.

6. Мы путаем интеллект и одаренность со зрелостью.

Интеллект часто используется в качестве меры зрелости ребенка, и в результате родители предполагают, что умный ребенок готов к реальному миру. Это не так. Некоторые профессиональные спортсмены и молодые звезды Голливуда, например, обладают огромным талантом, но все же попадают в публичные скандалы.
Не считайте, что ваш ребенок талантлив во всем.

Не существует волшебного «возраста ответственности» или руководства о том, когда ребенку пора давать какие-то конкретные свободы.

Но есть хорошее правило — наблюдать за другими детьми такого же возраста. Если вы замечаете, что ровесники вашего ребенка гораздо более самостоятельны, то, возможно, вы сами сдерживаете развитие у него независимости.

7. Мы сами не делаем того, чему учим детей.

Как родители, мы должны моделировать ту жизнь, которую желаем для наших детей. Сейчас именно мы — лидеры своей семьи, поэтому должны придерживаться правды в отношениях с окружающими. Следите за своими проступками, даже мелкими, потому что за вами наблюдают ваши дети.

Если вы не идете в обход правил, то дети будут знать, что это неприемлемо и для них. Покажите детям, что значит всецело и с удовольствием помогать другим. Делайте людей и места лучше, чем они были до вас, и ваши дети будут делать так же.

Автор: Кэйти Каприно

28.01.2014

Перевод: forbes.ru

Батькам третьокласників

Третій клас є переломним в житті молодшого школяра. Багато вчителів відзначають, що саме з третього року навчання діти починають дійсно усвідомлено відноситися до навчання, виявляти активну зацікавленість до пізнання.

Це багато в чому пов'язане з тими значними змінами, які відбуваються в загальному інтелектуальному розвитку дітей в даний період. Психологічні дослідження показують, що між другим і третім класами відбувається "стрибок" в розумовому розвитку учнів. Саме на цьому етапі навчання відбувається активне засвоєння і розвиток розумових операцій, інтенсивніший розвиток отримує вербальне мислення, тобто мислення, що оперує поняттями.

Нові можливості мислення стають підставою для подальшого розвитку інших пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті. Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін так писав про особливості розвитку молодших школярів: "Пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття таким, що думає".

Активно розвивається і здатність дитини довільно управляти своїми психічними процесами, вона вчиться володіти своєю увагою, пам'яттю, мисленням.

Ці зміни в інтелектуальному розвитку третьокласників мають бути активно використані в розвиваючій роботі з дітьми. У бесіді з батьками психологові важливо підкреслити, що  саме вони можуть надати істотну допомогу в проведенні такої роботи, направленої на реалізацію значних потенційних можливостей дітей цього віку.

Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило,  успішні учні мають кращі показники розвитку уваги.

Спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги вносять неоднаковий "внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при опануванні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов'язана з розподілом уваги, а навчання читанню – із стійкістю уваги. Таким чином, розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних учбових предметів.

Складність, проте, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги (але навіть він різко – у 2 рази – збільшується впродовж молодшого шкільного віку). В той же час такі властивості уваги, як розподіл, перемикання і стійкість, можна і потрібно у дитини тренувати.

Для успішності в навчанні необхідно також розвивати пам'ять молодших школярів.

Найбільш поширений прийом запам'ятовування у молодших школярів – багатократне повторення, що забезпечує механічне заучування. Проте при зростаючому об'ємі учбового матеріалу він перестає себе виправдовувати. Тому вже в початковій школі діти починають випробовувати потребу якісно інших способів роботи.

Вдосконалення пам'яті у молодших школярів пов'язане насамперед з придбанням і засвоєнням таких способів і стратегій запам'ятовування, в основі яких лежить організація матеріалу, що запам'ятовується. Прийоми смислового запам'ятовування, логічна пам'ять вимагають спеціальних зусиль з свого формування.

Основою логічної пам'яті є використання розумових процесів як опора, засіб запам'ятовування. Така пам'ять заснована на розумінні.

В зв'язку з цим доречно пригадати вислів Л.М. Толстого: "Знання лише тоді знання, коли воно придбане зусиллям думки, а не однією пам'яттю".

Як розумові прийоми запам'ятовування можуть бути використані виділення смислових опор, класифікація, складання плану та ін.

Доцільно продемонструвати дітям і різні мнемотехнічні прийоми, а також розкрити можливості письмової мови як засобу запам'ятовування.

Для того, щоб розумова дія могла бути використане як опора для запам'ятовування, саме ця дія має бути спочатку сформована. Наприклад, перш ніж використовувати прийом класифікації для запам'ятовування якого-небудь матеріалу, необхідно опанувати класифікацію як самостійну розумову дію.

Тому особливо важлива роль в роботі з дітьми належить розвитку їх розумових здібностей.Основна увага має бути приділена навчанню елементам логічного мислення: виділенню різних ознак предметів, порівнянню, знаходженню спільного і відмінного, класифікації, умінню давати прості визначення.

Направляючи зусилля на розвиток мислення дітей, батькам необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості (склад розуму, пізнавальний стиль, темп розумової діяльності, здатність сприйняття та ін.). При цьому не слід забувати і про якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці.

Не дивлячись на інтенсивний розвиток вербального, понятійного мислення, більшість дітей приблизно до 10 років відносяться не до розумового типу, а до художнього. Тому цілеспрямований розвиток понятійного мислення слід поєднувати з не менш цілеспрямованим вдосконаленням образного мислення і приділяти увагу розвитку дитячої уяви.

Тепер звернемося до такої важливої проблеми, як розвиток у школярів інтересу до читання."Люди перестають мислити, коли вони перестають читати" – вважав філософ Д.Дідро.

Як же допомогти дитині стати читачем?

До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.

Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.

Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.

Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.

Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.

Поради батькам

Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В.Уїльямса. Ось деякі з них:

•        Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

•        Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями про прочитане і тому подібне.

•        Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як дарунки.

•        Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

•        На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).

•        Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

•        У будинку має бути дитяча бібліотека.

•        Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

•        Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

•        По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

•        Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

•        Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх ім.

•        Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і упевненість в собі.

•        Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

•        Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів – нехай діти читають все що завгодно!

•        Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з'являється відчуття закінченості і задоволення.

•        Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.